ОСТАННІЙ ДЗВІНОК

Дзвінок останній продзвенить
Й прощатися з дитинством треба,
Чого ж ти, серденько, щемиш?
Попереду - життя і небо!

До нього ж прагнув ти щодня:
Я не дитя, я вже дорослий,
Вже не бридке я каченя,
Вже вище татового зросту...

Було то вчора, як туман:
Шкільне життя, дитячий гамір,
Були то правда чи обман,
Дзвінок – сигнал, на пробу камінь.

Попереду останній крок,
Зусилля розуму і волі,
Попереду один ривок –
Й ти сам на сам:
Лиш ти і воля.

Попереду життя моря,
Бурхливі ріки й океани,
Там тата й мами вже нема,
А вчитель лиш у згадці стане.

І ти, як юне пташеня,
Стоїш на зламі, краю скелі,
Стоїш на кінчику гнізда,
Де звик горнутися до нені...

Дзвінок останній продзвенить:
Пора розправити вже крила,
Востаннє школу облетіть...
Мелодія сумна і мила ...

За матеріалами: http://probapera.org/